Тема досвіду:

«Інтерактивні технології в початковій школі»

 Науковці відзначають прикрий факт, що інтерес до знань в учнів падає. Я. А. Каменський зазначав: “Якщо навчання дається дитині важко, то в цьому передусім винні методи, якими її навчають”. Це положення не втратило своєї актуальності й значимості і в наш час.

У період реформування освіти роль учителя в навчально-виховному процесі шляхом  використання інноваційних технологій навчання дуже актуальна. Технології відкривають нові, ще недостатньо досліджені можливості вдосконалення навчальної діяльності.  Тому я переосмислила, зрозуміла та усвідомила свою роль у житті своїх учнів, систематизувала все надбане, відкрите в щоденній кропіткій роботі, здійснила крок на шляху опанування таких педагогічних технологій, які б допомогли мені зробити процес навчання цікавим, різноманітним, ефективним, демократичним.

Актуальність досвіду використання інтерактивних технологій полягає в тому, що у сучасному вимогливому та швидкозмінному соціально-економічному середовищі рівень освіти значною мірою залежатиме від результативності запровадження технологій навчання, що ґрунтуються на нових методологічних  засадах, сучасних дидактичних принципах та психолого-педагогічних теоріях,  які розвивають діяльнісний підхід  до навчання.

Національною доктриною розвитку освіти в Україні утверджено стратегію прискореного, випереджаючого, інноваційного розвитку освіти й науки, забезпечення самоствердження і самореалізації особистості. Освіта сьогодення спрямована на умови демократії, ринку, новітніх наукових інформаційних технологій. Головне  завдання сучасної національної школи – створити умови для розвитку кожної особистості як неповторної індивідуальності, здатної до творчої самореалізації, до навчання в продовж  життя.

Інтерактивна модель навчання - це спеціальна форма організації пізна­вальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету — створити найспри­ятливіші, комфортні умови навчання, за яких кожен учень, відчуватиме свою ус­пішність, інтелектуальну спроможність.

Нове  у педагогіці  -  це не лише ідеї,  підходи, методи, технології, які у таких поєднаннях ще не висувались або ще  не використовувались,   а  й той комплекс елементів чи окремі елементи педагогічного процесу,  які несуть у собі прогресивне начало, що дає змогу під час зміни умов і ситуацій ефективно розв'язувати завдання. Якщо йдеться про інноваційні інтерактивні технології навчання та методику їх використання, необхідно знати всі аспекти інтерактивної моделі навчання.

Для вдосконалення навчально-виховного процесу мій передовий педагогічний досвід формувався на працях В. Сухомлинського, учителів-новаторів 70−80-х років (Ш. Амонашвілі, В. Шаталова, Є. Ільїна, С. Лисенкової та ін.). Зокрема, В. Сухомлинський (1918—1970) закликав спеціальними заходами і прийомами підтримувати бажання учнів бути першовідкривачами. Теоретичні та практичні розробки в цій галузі належать В.Гузєєву, А.Гіну, О.Пометун, Л.Пироженко, А.Фасолі.

Інтерактивне навчання – це навчання діалогу, під час якого відбувається взаємодія учасників педагогічного процесу з метою взаєморозуміння, спільного розв’язання навчальних завдань, розвитку особистісних якостей учнів.

Інтерактивна взаємодія потребує певної зміни всього життя класу, а також чимало часу для під­готовки як учням, так і педагогу. Тому варто по­чати з поступового використання цієї моделі, по­чинаючи з окремих елементів, якщо вчитель чи учні з ними незнайомі. Як педагогу, так і учням треба звикнути до них. Можна навіть створити план поступового впровадження інтерактивно­го навчання. Краще старанно підготувати кілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити наспіх підготовлені «ігри». Вар­то використовувати спочатку прості інтерактивні технології — робота в парах, малих групах тощо. Коли учитель та учні матимуть досвід подібної роботи, такі заняття будуть проходити набагато легше, а підготовка не потребуватиме багато часу. Використання інтерактивного навчання не само­ціль. Це лише засіб для досягнення тієї атмосфе­ри в класі, яка найкраще сприяє співробітництву, порозумінню й доброзичливості, надає можли­вості дійсно реалізувати особистісно-орієнтоване навчання.

Якщо ми хочемо залучити особистість до освітнього процесу (уроку), то зобов'язані допомогти дитині побачити в ньому свою значущість, мотиви власної діяльності. Сьогодні вже неможливо навчати традиційно: у центрі навчально-виховного процесу має бути учень. Від його творчої активності на уроці, вміння доказово міркувати, обґрунтовувати свої думки, вміння спілкуватися з учителем, учнями класу залежить успіх у свідомому опануванні шкільної програми.

Якщо вчитель працює творчо, шукає оригінальні, нестандартні рішення проблем, він стає майстром. Саме тому я й працюю над проблемою «Інтерактивні технології в початковій школі». Мета моєї роботи – реалізувати через інтерактивні технології розвиток у малят інтересу до навколишнього світу, фантазії, творчості, уяви, творчого мислення, зв’язного мовлення. Цьому сприяють: залучення дітей до самостійного пошуку розв’язання проблеми, навички спілкування, вивчення матеріалу наперед, можливість проявити ініціативу і самостійність, винахідливість.

        Інтерактивне навчання сприяє:

•      формуванню загальнонавчальних та предметних навичок і вмінь;
•      виробленню життєвих цінностей;
•      максимальному використанню своїх здібностей;
•      створенню атмосфери співробітництва, взаємодії;
•      розвитку комунікативних якостей;
•      формуванню доброзичливого ставлення до інших;
•      можливості висловлювати, відстоювати та пропонувати свою думку;
•      формуванню навичок толерантного спілкування;
•      опановуванню нового матеріалу за короткий час;
•      вмінню аргументувати свою точку зору, знаходити альтернативне рішення проблеми;
•      можливості проявити ініціативу, самостійність;
•      винахідливості та творчому підходу до розв’язання проблеми.

Основними формами інтерактивної роботи є навчальна взаємодія у парах і мікрогрупах. Діти демонструють вміння мислити, спілкуватися; в них формується самостійне критичне мислення; розвивається вміння аналізувати, порівнювати, оцінювати. Учні не тільки помічають недоліки у чужій роботі, а й відшукують позитивні моменти, аналізують їх. Також вчаться критично оцінювати та аналізувати результати своєї роботи.

Для цього застосовую такі методи навчання:

•      метод прогнозування;
•      постановка та рішення проблемного запитання;
•      метод образного бачення;
•      встановлення причинно-наслідкових зв’язків;
•      метод порівняння;
•      метод «уживання»;
•      метод запитань;
•      метод рецензій;
•      метод аналізу;
•      об’єднання розрізнених фактів у цілісний образ;
•      метод оцінювання дій інших;
•      метод дослідження проблеми;
•      метод інформації;
•      творчі завдання

Використовуючи ці методи, я повинна створити комфортні умови навчання, залучати всіх учнів до активного одержання знань, до творчої діяльності. Якщо на перших заняттях учні діють несміливо, розгублено, то в подальшому навчальному процесі формується впевненість, самостійність, творчість. Діти досягають успіху, що є невід’ємною частиною розвитку творчої особистості.

Застосування інтерактивного навчання здійснюється шляхом використання фронтальних та кооперативних форм організації навчальної діяльності учнів, інтерактивних ігор та методів, що сприяють навчанню вміння дискутувати.   

  Найбільш уживаними стали:

•      при фронтальній формі роботи такі технології: «мікрофон», «мозковий штурм», «ажурна пилка», «незакінчене речення»;
•      при кооперативній формі: робота в парах ("Облич до обличчя”, "Один – удвох – усі разом”), робота в малих групах, «Акваріум»;
•      інтерактивні ігри: "Рольова гра”, "Драматизація”, "Спрощене судове слухання”;
•      технології навчання у дискусії: метод "Прес”, "Обери позицію”.

   Саме уникненню багатьох недоліків у підготовці до уроку  допомагає чітке використання методики тієї чи іншої технології, суттєвою особливістю якої є протиставлення довільних дій чіткому алгоритму, системі логічно вмотивованих дій, послідовному переходу від одного елемента до іншого.

Складові ефективності й успішності уроку можна зобразити так:

Створення ситуації успіху, сприятливих умов для повноцінної діяльності кожної дитини – основна мета, що покладена в основу інноваційних технологій навчання. Багато з них варті уваги сучасного педагога, який прагне дати якісний рівень знань, зробити урок цікавим, досягти максимального взаєморозуміння і співпраці між вчителем і учнем. Виходячи з вищезазначеного, на практиці необхідно використовувати інтерактивні форми в цілому, або ж взявши елементи, які більш доцільні до певного класу. Саме інтерактивні методи дають змогу створювати навчальне середовище, в якому теорія і практика засвоюються одночасно, а це надає змогу учням формувати характер, розвивати світогляд, логічне мислення, зв’язне мовлення; формувати критичне мислення; виявляти і реалізувати індивідуальні можливості. При цьому навчально-виховний процес організовується так, що учні шукають зв’язок між новими та вже отриманими знаннями; приймають альтернативні рішення, мають змогу зробити "відкриття”, формують свої власні ідеї та думки за допомогою різноманітних засобів; навчаються співробітництву.

 У моїй творчій роботі з учнями найбільш використовую інтерактивні методи навчання за класифікацією О. Пометун, Л. Піроженко (залежно від мети уроки та форм організації навчальної діяльності учнів):

• Кооперативне навчання
• Колективно-групове навчання
• Ситуативне моделювання
• Опрацювання дискусійних питань

        Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроку.

РОЗПОДІЛ ЧАСУ МІЖ ЕТАПАМИ ІНТЕРАКТИВНОГО УРОКУ

 1. Мотивація навчальної діяльності

Займає не більше 5% часу заняття.

Мета – сфокусувати увагу учнів або учасників заходу на проблемі, викликати інтерес до обговорюваної теми.

На цьому етапі можуть бути використані такі прийоми:

- проблемне питання,
- цитата, 
- коротка історія, 
- невеличке завдання, 
- розминка, 
- коротка розповідь;
- бесіда;
- демонстрування наочності; 
- нескладні інтерактивні технології («Роз’єднай слова», «Мікрофон», «Вилучи зайве», «Криголам», «Банани», «Скринька скарг»).

• Як правило, матеріал, озвучений учнями під час мотивації, наприкінці підсумовується і стає «місточком» для представлення теми уроку.

2. Оголошення, представлення теми та очікуваних результатів

• Займає орієнтовно 5% часу заняття.
• Мета – забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто чого вони повинні досягти в результаті уроку і що від них очікує вчитель.
• Доцільно залучати до визначення очікуваних результатів усіх учасників заняття або заходу.
• Формулювання очікуваних результатів уроку – це принциповий момент інтерактивного навчання, бо не усвідомивши цього, учень може сприйняти навчальний процес як ігрову форму діяльності, не пов'язану з навчальним предметом.

Формулювання результатів має відповідати таким вимогам:

• висвітлювати результати діяльності на уроці учнів, а не вчителя («після цього уроку я зможу...»);
• чітко відображати рівень навчальних досягнень, який очікується після уроку;
• чітко вказувати на способи «вимірювання» результатів;
• учитель має говорити коротко, ясно й абсолютно зрозуміло для учнів.

Правильно сформульовані, а потім досягнуті результати – це гарантія успіху. Оптимальною є ситуація, коли учень розуміє не тільки, чого він досяг, а й чого він має досягти на наступному уроці, чого він взагалі хоче від цього предмета для свого життя. Тому в цій частині інтерактивного уроку вчитель має:

• назвати тему уроку або попросити когось із учнів назвати її;
• якщо назва теми містить нові слова або проблемні питання, слід звернути на це увагу учнів;
• попросити когось із учнів оголосити очікувані результати;
• нагадати, що в кінці уроку перевірятиметься, чи досягли вони цих результатів.

Доречно використати такі інтерактивні вправи: «Дешифрувальник», «Морський бій - 1», «Загадкові будиночки».

3. Актуалізація знань. Надання необхідної інформації

Займає приблизно 10% часу заняття.

Мета етапу – дати учням достатньо інформації для того, щоб на її основі виконувати практичні завдання, але за мінімально короткий час.

Види роботи:

• міні-лекція,
• читання роздаткового матеріалу,
• виконання домашнього завдання,
• опанування інформації за допомогою технічних засобів навчання (демонстрація відеофільму, презентації тощо) або наочності.

Для економії часу на уроці і для досягнення максимального ефекту уроку можна давати інформацію для попереднього домашнього вивчення. На самому уроці вчитель може ще раз звернути на неї увагу, особливо на практичні поради, якщо необхідно, прокоментувати терміни або організувати невеличке опитування. 

Доречними будуть такі інтерактивні вправи: «Мозковий штурм», «Карусель», «Кути», «П’ять слів – три слова», «Інтерв’ю за три кроки», «Ґронування», «Кубування», «Системний оператор», «Діаграма Вена», «Морський бій - 2».

4. Усвідомлення. Інтерактивна вправа

Центральна частина уроку. Займає біля 60% часу заняття.

Мета – практичне засвоєння матеріалу, досягнення поставлених цілей уроку.

Послідовність проведення інтерактивної частини наступна:

Інструктування – учитель розповідає учасникам про мету вправи, правила, послідовність дій і кількість часу на виконання завдань. Перевіряє розуміння цього учасниками.

Об’єднання в групи, розподіл ролей.

Виконання завдання, де учитель виступає в ролі організатора, помічника, ведучого дискусії, намагаючись надати учасникам максимум можливостей для самостійної роботи і навчання у співробітництві один з одним.

Презентація результатів виконання вправи.

Рефлексія. Здійснюється в різних формах: як індивідуальна робота, робота в парах, групах, дискусія.

 Інтерактивні вправи:«Пошуки людського скарбу», «Пішохідний тур», «Обери позицію», «Навчаючи вчуся», «Дерево вирішень», метод «Прес», «Рольові та імітаційні ігри», «Драматизація». 

5. Підбиття підсумків (рефлексія), оцінювання результатів

Займає орієнтовно 20% часу уроку.

Мета – рефлексія, усвідомлення того, що зроблено на уроці (заході), чи досягнуто поставленої мети, як можна застосувати в майбутньому отримане на уроці.

 Методика проведення рефлексії на уроці містить наступні етапи.

1.       Припинення діяльності (з можливістю продовження роботи).
2.       Відновлення послідовності виконаних дій (навіть незначних).
3.       Вивчення відтвореної послідовності дій з точки зору їх ефективності, продуктивності, відповідності поставленим завданням.

 Виявлення і формулювання результатів рефлексії:

•         предметна продукція діяльності (ідеї, пропозиції, закономірності, відповіді на запитання);
•          способи, які використовувалися чи створювалися в ході діяльності;
•         гіпотези щодо майбутньої діяльності.

Рефлексія може подаватися у вигляді малюнків, схем, графіків.

        Технологія проведення підсумкового етапу.

І стадія. Установлення фактів:

• використовуйте відкриті запитання: як?, чому?, що? (наприклад, Що нового дізналися? Чому навчилися?);
• виражайте почуття;
• наполягайте на описовому характері коментарів;
• говоріть про реально зроблене.

ІІ стадія. Аналіз причин:

• запитуйте про причини: чому?, як?, хто?;
• заглибтеся у відповіді: чому його немає?, що було б, якби?;
• шукайте альтернативні теорії;
• доберіть інші приклади;
• наведіть думки незалежних експертів.

ІІІ стадія. Планування дій:

• домагайтеся, щоб учні взяли на себе зобов’язання щодо подальших дій (Що нам робити далі?).

На етапі рефлексії доцільні інтерактивні вправи: сенкан, незакінчені речення, інтерв’ю, «Абетковий суп», «Від А до Я», «Виграш у лотереї», тестування, «Трихвилинне есе», «Крісло автора».

Оцінювання діяльності учнів на інтерактивному уроці

Як ми знаємо, в інтерактивному навчанні важливими є вміння дискутувати, доводити і відстоювати свою думку, аргументувати свою позицію, вміння працю­вати в групі, вільно висловлюватися. Тому під час оцінювання доречно враховува­ти такі якості, а не лише здатність учня запам'ятати той чи інший алгоритм вико­нання дії чи відтворювання певної інформації, поданої вчителем чи у підручнику. Отже, необхідними є альтернативні підходи до вирішення питання оцінювання. Варто зауважити, що такі інтерактивні технології, як рольова гра, обгово­рення в групі, дискусії та інші здебільшого сприймаються як гра, а не як серйоз­не навчання.

На інтерактивних уроках учителеві необхідно приділяти більше уваги поточному оцінюванню роботи учнів на уроці. Бажано застосовувати як оцінки-бали, так і описове оцінювання, яке дає можливість передати учням та їх батькам і більше інформації про результати їхньої роботи, досягнення, труднощі.

           Варіантами прийомів оцінювання можуть бути різні:

1.      Тест (вибір правильної відповіді з-поміж кількох запропонованих).
2.      Експрес-опитування (завдання на зразок «продовж речення", "заповни таблицю" тощо).
3.       Розширене опитування (дати повну відповідь на запитання вчителя з поясненням окремих понять, наведенням прикладів; письмова контрольна робота домашнє есе тощо).     
4.         Контрольна вправа або творче завдання (виконання завдання в групі, на­писання твору-есе. підготовка аргументів тощо)
5.       Спостереження (педагог вибирає для себе показники, які він простежуватиме впродовж заняття, а також учнів, знання яких треба оцінити).
6.      Самооцінка (метод запитань - відповідей, виставлення оцінок своїм товаришам з конкретним мотивуванням).
7.       "Дельта-плюс" - загальна дискусія з оцінювання уроку, у якій спочатку пропонують питання про позитивні грані заняття ("плюс"), а потім обговорюють ті моменти, які можна було б змінити.
8.       Ігрові методи оцінювання (оцінку часто можна перетворити в гру, важливо тільки попередньо встановити шкалу оцінювання).

Єдиного способу оцінювання не існує. Рівень початкових комунікативних спроможностей учнів можна оцінити через категорії "низький", "середній", "достатній", "високий" тощо. Засвоєння інших навичок можна висловити через категорії "не використовує", «використовує  рідко", "використовує досить часто", "використовує постійно». Якщо ж потрібно виставити оцінку (бал), що відповідає дванадцятибальній системі, то зазначені вище категорії можна до неї підпорядкувати. Наприклад: категорія "використовує постійно" відповідає 12 балам. Дуже важливо заздалегідь повідомляти учням очікувані результати, критерії оцінювання, шкалу оцінювання тощо. Це допомагатиме їм свідомо виконувати роботу та й самі вони можуть потренуватися в оцінюванні. Оцінювання може відбуватися на будь-якому етапі уроку.

Як показали мої результати, після запровадження цих методів можна побачити наступні зрушення: учні набули культури дискусії; виробилося вміння приймати спільні рішення; поліпшились вміння спілкуватися, доповідати; якісно змінився рівень сприйняття учнями навчального матеріалу та рівень володіння головними мисленнєвими операціями. Загалом інтерактивне навчання дає змогу наблизити викладання до нового, особистісно-зорієнтованого рівня.

Таким чином, застосування інтерактивних технологій навчання сприяє розвитку навичок критичного мислення та пізнавальних інтересів учнів. На уроках, де використовуються ці технології, діти почувають себе впевнено, вільно висловлюють свої думки і спокійно сприймають зауваження, адже вони є активними учасниками навчального процесу. В атмосфері довіри та взаємодопомоги легко робити відкриття, усвідомлювати важливість здобутих знань. Саме за таких умов можливе виховання особистості, підготовленої до майбутнього, у якому необхідно розв’язувати проблеми та приймати конкретні рішення.